В

а

ж

л

и

в

о

 
 

Перинатальные поражения нервной системы - группа патологических состояний, обусловленных воздействием на плод (новорождённого) неблагоприятных факторов в антенатальном периоде, во время родов и в первые дни после рождения.

В декабре 2010 года между Украиной и Глобальным Фондом по борьбе с СПИДом, туберкулёзом и маляриею было подписано Грантовое соглашение по реализации программы «Снижение заболеваемости туберкулёзом в Украине за счет расширения и улучшения доступа к высококачественным услугам профилактики и лечения туберкулёза.

Виділяють наступні клінічні типи уражень центральної нервової системи при ГХ:
1. Хронічна дисциркуляторная гіпертензивна енцефалопатія.
2. Гостра гіпертензивна енцефалопатія.
3. Транзиторні порушення мозкового кровообігу.
4. Інсульти.
5. Судинна деменція.

Спрямована на:

– зменшення маси тіла за наявності ожиріння;

– зменшення вживання алкоголю;

– регулярне виконання динамічних фізичних вправ;

– обмеження вживання кухонної солі до 5,0 г на добу;

– достатнє вживання калію, кальцію та магнію;

– зменшення вживання насичених жирів та холестерину;

– відмову від паління.

Мучительный недуг с постоянными болями, сковывающими вас. Он меняет вашу жизнь кардинально. Все, что раньше приносило радость: пробежка в парке, прогулка с собакой, отдых с друзьями - всё теперь причиняет боль. Человек становится напряженным и самое неприятное: боится свободы - свободы движения. Что может быть хуже? Такое качество жизни хорошим не назовешь.
Таков Артроз. Болезнь суставов, зачастую превращающаяся в деформирующий артроз.

Однією з найчастіших причин інвалідності та смертності є мозковий інсульт (МІ). Це важлива не лише медична, а й соціальна проблема, оскільки уражає людей усіх вікових категорій. А враховуючи витрати на лікування, реабілітацію, догляд за хворим, психологічні та соціальні проблеми пацієнтів, ще й одна з найвартісніших соціальних проблем. В Україні від інсульту помирає у два рази більше хворих, ніж від інфаркту міокарда.  За даними МОЗ України , лише 10-20% тих, хто переніс інсульт, повертаються до праці, 20-43% потребують сторонньої допомоги, 33-45% мають геміпарез, 18-27% – розлади мови, у 18-30% спостерігаються прояви депресії, 30-47% – когнітивні порушення, у 25% до кінця першого року після інсульту розвивається деменція. Кожен повторний інсульт підвищує ризик смерті, протягом року після перенесеного інсульту помирає від 15 до 40% хворих, протягом наступних п’яти – 40-60%. Усе вищесказане визначає важливість та необхідність заходів з вторинної профілактики інсультів.                                    

Об осуществлении медицинских углубленных осмотров  учеников в общеобразовательных учебных заведениях
рассказала  нам  Ганжа Светлана Александровна, заведующая школьно-дошкольным отделением  детской поликлиники № 3.

Глаз – уникальный орган человеческого организма. Его питание обеспечивается без участия кровеносных сосудов, а за счет диффузионных процессов внутритканевых жидкостей. Это усложняет питание глаза, но обеспечивает прозрачность его сред и четкость изображения видимых предметов. Сетчатка глаза – это часть мозга, на которой формируется изображение и затем транслируется в зрительную кору, находящуюся в затылочной части мозговой оболочки. Трансляция осуществляется по зрительным путям, основа которых – зрительный нерв.
Из этого следует, что для нормального зрительного восприятия вся эта длинная цепочка зрительных структур должна нормально питаться и нормально функционировать.

1. Ингаляционная терапия   может применяться для улучшения дренажной функции бронхов, вентиляционной функции легких, а также с противовоспалительной целью. Следует назначать ингаляции с учетом индивидуальной переносимости и не в самом остром периоде. С противовоспалительной и антибактериальной целью можно рекомендовать биопарокс. Это дозированный аэрозольный препарат, обладающий широким спектром действия. Биопарокс снижает гиперсекрецию и уменьшает продуктивный кашель при бронхитах, уменьшает ирритативный кашель при ларингитах и трахеитах. Препарат ингалируют каждые 4 часа по 4 вдоха на ингаляцию. Можно использовать противовоспалительные отвары трав (ромашки, зверобоя) в виде ингаляций. Для снятия бронхоспазма и улучшения дренажной функции бронхов применяют ингаляции эуфиллина, эуспирана, новодрина, солутана и др. Для разжижения и лучшего отхождения мокроты используют ингаляции ацетилцистеина. Для приготовления аэрозолей должны использоваться ультразвуковые ингаляторы. В периоде намечающегося выздоровления целесообразна аэроионотерапия отрицательно заряженными ионами (они усиливают вентиляцию, повышают потребление кислорода, обладают десенсибилизирующим эффектом).

Остеохондроз хребта одна з найбільш розповсюджених хвороб з вагомою частиною неврологічних проявів.

Ураження хребта займає значну частину захворювань ПНС. Основний склад хворих 30-75% відноситься до вікової групи 35-40 років- працездатний вік. При цьому кількість хворих з неврологічними проявами о\х попереково-крижалевого відділу мають тенденцію до збільшення.

   Хромоскопия - давно известный метод окрашивания тканей, дополняющий эндоскопические исследования с целью расширения возможностей выявления мелких поражений слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта, детализации их протяженности, границ и структурных особенностей.
   В последние годы наблюдается рост интереса к хромоскопии. Возможно, это связанно с простотой, доступностью, безопасностью метода, существенно не влияющего на время исследования и стоимость вмешательсва. Разработаны целые прикладные программы применения хромоскопии в диагностике обнаружения пищевода Барретта, целиакии, диагностики Helicobacter pylori.

Криптоспоридиоз – протозойное кишечное заболевание, вызываемое кокцидиями Cryptosporidium Tyzzer, протекающее в форме острого гастроэнтерита.
Впервые криптоспоридии были обнаружены в 1907 году Е.Tyzzer в слизистой оболочке желудка лабораторной мыши.
В 1955 году зарегистрирован первый случай заболевания у животных.
Первый случай заболеваний криптоспоридиозом у человека описан в 1976 году, а в начале 1980-х годов стало ясно, что представители рода Cryptosporidium достаточно часто вызывают инфекции у человека, что  связано не только с улучшением диагностики, а с увеличением лиц с иммунодефицитом человека, в первую очередь с синдромом приобретенного иммунодефицита (СПИД).

Епігенетика – дуже захоплююча і та, що швидко розвивається, область наукового дослідження. Вона пояснює, як взаємодіють між собою довкілля і геном, які впливають на ризик розвитку хвороб у людей.
Численні дослідження в цій області підтверджують, що такі фактори, як дієта, фізичні вправи, куріння, гормони можуть змінити регулювання нашого геному ще задовго до народження. Тому погане харчування, куріння матері або стрес є такими, що можуть викликати ожиріння і інші проблеми здоров’я в подальшому житті дитини.
Епігенетика – це механізм, що пояснює, як це відбувається, тому що на епігенетичні маркери можуть впливати такі фактори, як навколишнє середовище і, навіть, поведінка.
Епігенетика дала нове життя ламаркізму, згідно якого характеристики, придбані організмом на протязі життя, можуть передаватися в спадщину.
Ряд факторів довкілля, починаючи з продуктів харчування, до температури і присутності хімічних речовин, можуть вносити зміни в експрессію генів, а ті з них, що ним вдалося проникнути в хроматин зародкової тканини і уникнути репрограмування, теоретично можуть бути передані нашим дітям та онукам.
Прикладом можуть бути спостереження за використанням діетілстильбестролу (ДЕС) – що є аналогом синтетичного естрогена, який використовується для попередження викиднів у вагітних жінок. Використання асоціювалось з підвищеним ризиком розвитку раку  піхви  і молочної залози у дочок  та  раку яєчників у онучок жінок, що приймали ДЕС. Вплив ДЕС викликало метилування генів (мова йде про гени пухлинної супресії). Метилування  – це постійно діючий процес, що піддається лікуванню або може зникнути; при мутації генів – відбувається незворотній процес. При деметилуванні гени активуються в попереднє положення. Погане харчування майбутніх матерів може негативно вплинути на здоров'я їх нащадків, а також викликати у дитини епігенетичні порушення, що призведуть в майбутньому до великого нагромадження жирової тканини.

Вчені з Університету Саутгемптона взяли зразки з пуповини майже 300 дітей на предмет виявлення у них епігенетичних маркерів. Виявилось, що ці маркери присутні у дітей, чиї матері на ранньої стадії вагітності дотримувалися дієти з низьким вмістом цукру і крохмалю. У таких дітей були виявлені  зміни в гені, пов’язаних з діяльністю  вітаміну А, що допомагає розчиняти жири. Діти з цими змінами в майбутньому мали проблеми з вагою: в 6-9 місячному віці діти 25% контрольної групи мали ожиріння. При цьому спосіб життя і спадковість не відігравали ролі, т.б. у худорлявих матерів, що погано харчувались, діти мають нахил до ожиріння. Таким чином, шлях до ожиріння, діабету, серцево-судинних захворювань починається ще до народження дитини. І покращення якості харчування вагітних є профілактикою цих захворювань.

Материнська дієта під час вагітності може впливати на епігеном навіть онуків та правнуків. Деякі вчені вважають, що проблеми зайвої ваги, що склалися зараз як епідемія, можуть частково бути пов’язаними зі способом життя і харчування минулих поколінь (війна, голодування). Незбалансований раціон жінки під час вагітності значно підвищує ризик розвитку раку, діабету, інсульту, серцево-судинних захворювань у їх дітей, онуків і правнуків, навіть якщо вони будуть достатньо харчуватись.
85% усіх хронічних захворювань є результатами нашого способу життя.

Епігенні фактори:

  1. Їжа.
  2. Режим харчування.
  3. Фізична активність.
  4. Рівень стресів.
  5. Шкідливі звички.
  6. Екологічна обстановка.

Харчування – важливий епігенетичний фактор, що впливає на розвиток мозку та поведінки. Дефіцит харчування веде до зменшення об’єму мозку, кількості нейронів, синапсів. Для того, щоб у нас росли здоровими діти, треба пам’ятати, що основа для розвитку мозку закладається в день зачаття дитини.

Внутрішньоутробний білково-калорійний дефіцит і дефіцит визначених нутрієнтів можуть впливати на розвиток мозку у дітей, зокрема:

-         дефіцит йоду веде до незворотних психічних порушень;

-         дефіцит фолієвої кислоти визиває розщілину верхньої губи і піднебіння;

-         дефіцит заліза – впливає на дитячий цикл сну і пробудження;

-         дефіцит цинку знижує швидкість росту, призводить до захворювань шкіри, частим гострим респіраторним вірусним захворюванням;

-         дефіцит вітаміну В6 порушує пам’ять.

Необхідно пропагандувати серед жінок основи раціонального харчування.

Основи харчування вагітних:

–       І половина вагітності: фізіологічно 4-х разове цілодобове харчування, що

включає білок – 110 гр., жир – 75 гр., вуглеводи – 350 гр., 2400-2700 ккал.,

сіль- 10-12 гр. Об’єм рідини складає 2-2,5 літри, вільної води – 1-1,2 літри.

–       ІІ половина вагітності: фізіологічним є 5-6 разове цілодобове

харчування, білок – 120 гр., жир – 85 гр., вуглеводи-400 гр., 2800-3000

ккал, сіль-8 гр. В останні 2 місяці сіль довести до 5 гр.

Кількість мінеральних речовин:

-кальцій – 1500-2000 мг.;

-магній-300-500мг.;

-фосфор-1-1,5гр.;

-калій-3-4гр.;

-натрій-4-6гр.;

-хлор-4-6гр.;

-залізо-18 гр.

Принципи харчування вагітних.

  1. Правильне харчування припускає поміркованість, об’єм порцій не збільшується.
  2. Їжа обов’язково повинна бути свіжою, якісною і різноманітною.
  3. Фрукти і овочі можна вживати в будь-якій кількості.
  4. Перевагу віддавати стравам національної кухні і регіону проживання.
  5. Не приймати їжу рано вранці і за 2 години до сну.
  6. Уважно знайомитись з етикеткою (не вживати продукти з консервантами, барвниками та інше.)
  7. Основний спосіб готування – варка, тушкування.
  8. Виключити рафіновані продукти, страви з екстрактивними речовинами.
  9. Вилучити алкоголь, міцний кофе, чай.

Епігенетична дієта.

Овочі здатні пригнічувати аберації генів: капуста – броколі, цвітна, пекінська; боби сої (не плутати з Г- модифікованою соєю), зелений чай. Досить порції броколі і декілька чашок зеленого чаю – і  можна попередити розвиток багатьох хвороб.

В разі дотримування вагітними жінками режиму дня, правильного харчування, при виключенні шкідливих звичок, покращанні умов  життя і праці можна досягти зниження дитячої захворюваності.

 

 

Підготувала: Раєвська С.О.,
лікар-педіатр МДП №2

Новим етапом розвитку ендоурології стали розробка і все більш широке застосування лапароскопії та ретроперитонеоскопії для лікування урологічних захворювань. Лапароскопічні і ретроперитонеоскопічні втручання засновані на техніці типових урологічних операцій, але виконуються за принципами малоінвазивної ендохірургіі - за допомогою ендоскопів і "дистанційних" хірургічних інструментів (скальпель, затискач, діссектор, ножиці, коагулятори та ін.) під эндотелевізійним контролем.

До основних переваг подібних операцій перед традиційним відкритим способом відносять: малотравматичність доступу (2-5 отворів діаметром 0,5-1 см), високоякісний збільшений огляд операційного поля, невелику потенційну небезпеку інфекційних та інших ускладнень, значне скорочення термінів післяопераційної реабілітації та ін.

Случай успешной реплантации голени

Г.А. Тер-Никогосян, к.м.н., заведующий отделением, член ВАПРЭХ, заслуженный врач Украины.
В.Г. Шарый, врач-хирург, член ВАПРЭХ.
Ю.Ю. Огородник, врач-хирург.
А.А. Потапенко, врач-хирург.
А.В. Луконин, врач-хирург.
Отделение пластической и реконструктивной хирургии городской больницы № 4
Николаев, Украина.

1 ВВЕДЕНИЕ
Если операции по приживлению пальцев и кистей рук не редкость, то реплантация голени и стопы - почти уникальное явление. Мы обнаружили единственную публикацию на русском языке за последние 10 лет. Эти операции у нас практически не проводятся. Во-первых, опыт 1980-х годов показал, что затраты на лечение по приживлению нижних конечностей намного превышают расходы на протезирование. Во-вторых, и это главная причина, процесс адаптации, в том числе и социальной, проходит после реплантации сложнее и дольше, чем после простого протезирования. Стопа, в отличие от кисти, подвержена большим нагрузкам. У нее плохо восстанавливается чувствительность, нередко возникают трофические язвы. Шансы на полное восстановление без хромоты и прочих последствий невысоки. В Ганновере, в клинике хорошо известного у нас Альфреда Бергера  разработан алгоритм отбора, согласно которому реплантацию выполняют лишь трети поступивших с травматической ампутацией ниже колена. Алгоритм позволил получить опорную конечность в 91% случаев, но возвращение к обычной жизни даже в этих, избранных случаях занимало 8-10 месяцев, все лечение длилось 28-48 месяцев, с 4-7 повторными операциями в те¬чение этого времени.
Таким образом, сформировать культю и сделать протез удобнее во всех отношениях - это всеобщее мнение, однако, не следует считать его догмой, о чем свидетельствует наше наблюдение.


2 ОПИСАНИЕ НАБЛЮДЕНИЯ
Пациент Г. 1982 года рождения (на момент госпитализации 25 лет) доставлен в отделение микрохирургии городской больницы № 4 города Николаева по ургентным показаниям 19.09.2007 года в 13 часов 00 минут с травматическим отчленением на уровне нижней трети левой голени. С его слов, около 12 часов дня во время работы по транспортировке поваленных деревьев стопа попала в петлю троса.
Из анамнеза - туберкулез в 2006 году. Вредные привычки - курит, выкуривает в день примерно пачку сигарет без фильтра, алкоголь принимает в умеренных количествах.
Объективно состояние тяжелое. Кожные покровы бледные. Температура - 37,3°С. Пульс - 88 ударов в минуту. АД - 100/60 мм. рт. ст. Левая нижняя конечность отчленена на уровне нижней трети. На рентгенограмме размозжения костей нет.
С диагнозом «Полное травматическое отчленение левой голени на уровне границы средней и нижней трети, травматический шок 2 степени» проведена краткая предоперационная подготовка: восстановление объема циркулирующей крови, противошоковая терапия. Затем под интубационным наркозом произведена операция - реплантация левой голени. После идентификации и маркировки артерий и вен на культе и на отчлененном сегменте произведена резекция большеберцовой и малоберцовой костей. Произведена репозиция отломков, металлоостеосинтез пластиной системы АО (ассоциация остеосинтеза) с 8 винтами большеберцовой кости и металлоостеосинтез спицей Илизарова малоберцовой кости. С использованием микротехники наложены анастомозы на две глубокие вены, на заднюю и переднюю большеберцовые артерии. По снятии клипс проходимость анастомозов хорошая, появилась сосудистая реакция на ногтевых пластинках. Кровоснабжение стопы восстановлено через 5 часов после отчленения. С помощью микротехники наложены анастомозы на большую и малую подкожные вены, проходимость анастомозов удовлетворительная. Выполнены периэпиневральный шов большеберцового и глубокого малоберцового нервов, первичный шов ахиллова сухожилия и сухожилий сгибателей пальцев, первичный шов длинной и короткой малоберцовой мышц, шов передней большеберцовой мышцы и сухожилий разгибателей пальцев. Дополнительно наложены анастомозы на две вены передней поверхности голени, проходимость анастомозов удовлетворительная. Гемостаз. С целью профилактики сдавления подкожных вен произведена декомпрессия кожной раны путем формирования и встречного перемещения кожных лоскутов. Наложены послойные швы на рану, асептическая повязка.
После операции стопа розового цвета, теплая на ощупь, сосудистая реакция на ногтевых пластинках удовлетворительная. Пульс на задней больше-берцовой артерии и тыльной артерии стопы отчетливый. Конечность уложена на шину Беллера. В течение 12 часов пациент находился в отделении интенсивной терапии, после чего был переведен в отделение микрохирургии.
В послеоперационном периоде лечение было направлено на профилактику гнойных осложнений, улучшение реологических свойств крови, коррекцию гипопротеинемии и водно-электролитного баланса, обезболивание. С третьего дня начата пассивная разработка движений пальцев левой стопы. Назначено физиотерапевтическое лечение (с помощью аппарата Д'Арсонваль). Ходьба на костылях разрешена через 2 недели после операции. Через 5 недель начата активная разработка сухожилий сгибателей и разгибателей  Полная нагрузка по оси конечности - через 8 месяцев.
Послеоперационный период протекал с осложнениями. Отмечался краевой некроз размером 7х1 см по задней поверхности голени. Произведены иссечение некротических тканей, пластика местными тканями, наложение вторичных швов. В дальнейшем развился металлоз и остеомиелит. Произведено удаление фиксаторов, наложение гипсовой повязки.
Через 12 месяцев после операции у пациента жалоб нет, вернулся к обычному образу жизни. Наблюдаются удовлетворительный объем движений пальцев и стопы, нормальная чувствительность подошвенной поверхности, гипопарестезия тыльной поверхности. В дальнейшем пациент обследован через 3,5 года
На основании данных рентгенологического исследования стоп можно сделать вывод, что рессорная функция стопы и сопротивляемость нагрузкам сохранены . Относительное укорочение нижней конечности на 2,5 см и абсолютное укорочение нижней конечности на 3,5 см  компенсируется применением ортопедических стелек. Имеется умеренное нарушение подошвенного сгибания и незначительное нарушение тыльного сгибания .

3 ОБСУЖДЕНИЕ
Реплантация на уровне голени чаще всего приводит к образованию неполноценной, значительно укороченной конечности с резко сниженной рессорной функцией стопы и ее переката, а, следовательно, и способностью к ходьбе. При этом пациент нуждается в длительном многоэтапном восстановительном (в том числе хирургическом) лечении, которое способно лишь отчасти решить существующие проблемы даже с применением всего арсенала сложнейших современных ортопедо-травматологических операций. Тезис «Реплантация - альтернатива протезированию» лишен смысла, поскольку пациентам пожизненно требуется та или иная протезно-ортопедическая помощь от сложных дорогостоящих протезов и ортопедических ботинок до простых костылей.
Если учесть, что формирование ампутационной культи с последующим снабжением функциональным протезом голени нигде не является проблемой, то станет понятно, почему реплантация является скорее исключением, чем правилом. Исключительные условия, при которых реплантацию отчлененного на этом уровне сегмента считают целесообразной, приведены ниже.
1. Детский или относительно молодой возраст пациента и его удовлетворительное состояние.
2. Сроки общей ишемии тканей, не превышающие 16-18 часов при отчленении в нижней и средней третях голени и 12-14 часов при отчленении в верхней трети (при правильном хранении отчлененной конечности).
3. Отсутствие обширных повреждений мягких тканей отчлененного сегмента.
4. Возможность выполнения реплантации конечности с укорочением не более чем на 6-8 см.
5. Возможность получения удовлетворительной функции коленного и голеностопного суставов.
В нашем случае были соблюдены почти все перечисленные условия, а именно:
• возраст - 25 лет;
• быстрая доставка больного в отделение микрохирургии (примерно в течение 30 минут), операция началась не более чем через час с момента поступления;
• время ишемии отчлененного сегмента - 3-4 часа после травмы; 
• отсутствие обширных повреждений мягких тканей;
• укорочение голени на 3-4 см;
• удовлетворительная функция смежных суставов.

Наблюдая за пациентом в течение более 3 лет после операции, мы отмечаем достаточный объем движений пальцев и стопы, нормальную чувствительность по подошвенной поверхности, по тыльной поверхности - изменение по типу незначительной гипестезии, отсутствие трофических язв. Укорочение нижней конечности на 3-4 см компенсируется применением ортопедических стелек. Пациент ходит, не опираясь на костыли или трость.

ВИДЕО (http://www.youtube.com/watch?v=39fyM0HU2lA).

4 ВЫВОДЫ
1. За успешной реваскуляризацией отчлененной голени и стопы неизбежно следует череда корригирующих операций.
2. Истинным успехом реплантации является не приживление, а способность пострадавшего обходиться без протезно-ортопедических изделий на протяжении всей последующей жизни.
3. Залогом успеха является соблюдение весьма строгих условий, перечисленных в данной статье.

ЛИТЕРАТУРА
1. Шибаев Е.Ю., Иванов П.А., Кисель Д.А. Реплантация стопы по типу аутотрансплантации как альтернатива реампутации и протезированию. Трансплантология 2010;1:58-60.

vacsine5  Багато дорослих впевнені, що щеплення робляться тільки в дитячому віці, а імунітет, набутий в результаті вакцинації, зберігається на все життя.

  Однак це не зовсім так. Захист від деяких хвороб дійсно зберігається на все життя, а ось деякими інфекційними захворюваннями можна захворіти і в дорослому віці, навіть будучи щепленим в дитинстві. Причому дорослі переносять «дитячі» хвороби набагато важче, а ускладнення у них виникають частіше.

  За наказом Міністерства охорони здоров’я України, українцям регулярно потрібно проходити ревакцинацію проти дифтерії та правця. Ревакцинація – це повторне щеплення. Довічний імунітет формується тільки після деяких щеплень, наприклад, проти кору, паротиту, краснухи.

ambroz    Сезонна алергія являє собою реакцію імунної системи людини на подразники навколишнього світу, що вступають у певний час року в контакт з його організмом. Дане явище іменується також «поліноз» (pollen), що означає «пилок». Захворювання має давнє коріння: ще древні греки (як простий люд, так і представники еліти) страждали від амброзії, викликала задуха і висипання на шкірі. Сезонна алергія на амброзію є бичем сучасного суспільства. Це привабливе яскраво-зелена рослина з різьбленими ажурними листочками і сьогодні є ворогом № 1 серед представників різноманітної флори.

  Її крихітний пилок вважається одним з найсильніших алергенів, здатним викликати прояви алергічних реакцій: достатньо всього 25 зерняток речовини в 1 кубометрі повітря. Одна рослина може дати кілька мільйонів таких частинок, здатних викликати у людини бронхіальну астму - небезпечне захворювання дихальних шляхів.

klew2Укус кліща. Симптоми укусу кліща у людини. Як виглядає укус кліща. Перша допомога при укусі кліща.

  Кліщ - дрібна членистонога комаха класу павукоподібні. В світі налічується величезна кількість видів кліщів, які мешкають в абсолютно різних місцях по всій планеті. Ми ж поговоримо про лісового кліща, він живе в наших широтах і любить людську кров. Лісовий кліщ має вісім лапок і приплюснуте черевце, пофарбоване в коричневий або чорний колір, іноді з червоним обрамленням по периметру. Розмір лісового кліща 3-4 мм, основну частину займає тільце, а меншу голова з хоботком, яким він і впивається в шкіру.

  Лісовий кліщ ховається в траві або на нижніх частинах чагарнику, любить вологі і темні місця в листяному лісі або густому підліску. Думка, що кліщі падають згори, дуже поширена і давно існує, але вона помилкова. Часто кліщ кусає за плечі, шию або голову, а люди наївно вважають, що він впав туди зверху.

  Дифтерія — це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є паличка Леффлера. Патологія проявляється розвитком фібринозного запалення в місці інвазії бактерії, а також ураженням нирок, серцево-судинної та нервової систем і вираженим інтоксикаційним синдромом.

  Перші відомості про дифтерію беруть свій початок ще в І ст. до н.е. Гіппократ і Гален описували хворобу в своїх працях. Протягом багатьох століть дифтерія уражала велику кількість населення, особливо дітей, і часто призводила до летальних наслідків. Фібринозні процеси слизової оболонки верхніх дихальних шляхів позначали різними назвами: «сирійська хвороба», «петля ката», «злоякісна ангіна». Останнього десятиліття широко використовується термін «круп».

bann comin

Гаряча лінія УОЗ Миколаєва

tel

8(0512) 37-32-28
Черговий по УОЗ

8(0512) 50-13-02
Цілодобові консультації населенню міста з питань медичної допомоги надає старший черговий лікар зміни швидкої медичної допомоги

8(0512) 37-11-63
Телефон довіри УОЗ м. Миколаєва
щоденно (понеділок-п'ятниця) з 8:30-17:00

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.,

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Нове на сайті

JSN Decor template designed by JoomlaShine.com